Колонка Ігор Ліскі спеціально для Економічної правди
Дискусії з приводу запропонованої ОП податкової реформи “10-10-10” не припиняються.
Головні тези – “це не на часі, бо в Україні війна”, та “це може зменшити надходження до державного бюджету, а отже, і фінансування Збройних сил”.
Гадаю, прийшов час і мені долучитися до обговорення.
Як підприємець з 20-річним стажем, який за своє життя створив не одну тисячу робочих місць, я завжди дивився на податки під іншим кутом.
Передусім, податки – це суспільний договір між державою та громадянами. Суть цього договору – у справедливих відносинах.
З одного боку, ці відносини стимулюють розвиток людей та підприємств, створення благ, товарів та послуг, а отже, робочих місць з гідною оплатою.
З іншого боку, на ці податки держава має забезпечити права і свободи своїх громадян, безпеку та справедливість у максимально ефективний спосіб.
Мені б дуже хотілося, щоб суспільство розуміло, звідки в держави гроші, тому що податки за співробітників сплачує працедавець.
Працівники часто не усвідомлюють, що саме вони є головними бенефіціарами країни. Тобто вони і є держава! Саме на їх гроші утримується все в країні.
Я завжди закликаю всіх позбуватися совкових фобій, у яких держава завжди відокремлювалася від людей, стаючи інститутом примусу, а громадяни всіляко намагалися усунутися від держави, ховаючи свої справжні інтереси та доходи.
Інший міф стосується підприємців (не плутати з олігархами, у яких інше джерело статків). Українці часто вважають, що підприємці не зацікавлені в сплаті податків, а отже, розбудові держави і ЗСУ. Але саме підприємці є рушійною силою розвитку України і ця страшна війна це підтвердила.
З перших годин війни саме підприємці як найбільш активні, патріотичні та небайдужі громадяни стали зі зброєю в руках на захист країни або стали волонтерами чи спонсорами, підтримуючи Сили оборони.
Саме український бізнес під обстрілами та під час постійних відключень електрики продовжує працювати і сплачувати податки.
Переконаний: податкова реформа актуальна саме зараз.
Це дасть потужний сигнал бізнесу, який продовжує працювати в Україні. Особливо тому, який вагається, чи не почати створювати робочі місця в Польщі, Болгарії чи Ірландії, де безпека, вигідне кредитування і менші податки.
Це може надихнути тих, хто вже поїхав, повернутися і працювати тут, зокрема іноземних інвесторів під час розгляду проєктів в Україні після Перемоги.
Не менш важливим аргументом за реформу вважаю вихід з тіні або із сірої зони значної частини української економіки. Це значно компенсує втрати бюджету і поліпшить конкуренцію та адміністрування податків.
Ні для кого не секрет, що багато підприємств вимушені вести подвійний облік: для податкової і для власників. Тисячі податківців пробують це розплутати і часто цей процес стає джерелом корупції або зловживань.
Підприємці часто стикаються з маніпуляціями щодо податкових декларацій або перевірками, які перетворюються на “маски-шоу”. Реформа зробила б ухилення від сплати податків або сплату зарплат у “конвертах” невигідними для бізнесу.
Щодо побоювань, що багатші будуть платити менше і стануть ще заможнішими. Це добре, бо ці гроші повернутися в економіку як інвестиції. Там, де природа доходів не інноваційна-підприємницька, а рентна, потрібен інший підхід.
Умовно: більшість наших олігархів заробили свої статки або на корисних копалинах, які вони приватизували чи отримали ліцензії, маючи доступ до влади, або на ексклюзивному доступі до державного бюджету.
Обмежити їх прибуток набагато легше шляхом збільшення рентних платежів та податків на розкіш (через витрати – податки на нерухомість, дорогі авто, яхти).
Так само я би збільшував екологічні збори з шкідливих виробництв. Це б не тільки наповнювало бюджет, а й стимулювало підприємства вкладати кошти в екологічну модернізацію. Я також підтримую збільшення оподаткування шкідливих цигарок та алкоголю, акциз на пальне та викиди.
Ще більш інноваційний підхід – не лише зниження податку на прибуток, а його заміна податком на виведений капітал. Це прибере проблеми з його адмініструванням, бо більшість претензій податкової стосується саме цього. Майже кожна транзакція – під сумнівом, а це привід для маніпуляцій та корупції.
Тим більше, що підприємці будуть мотивовані реінвестувати обігові кошти в розвиток, аж поки не захочуть вивести кошти, і тільки тут з’явиться податок. Він може бути навіть більшим, головне – він має бути зрозумілим для всіх.
Я певен: якщо реформу зробити виважено та рішуче, то надходження не зменшаться, а навіть зростуть. Для підстрахування бюджету можна збільшити військовий збір і максимально скасувати всі пільги в оподаткуванні.
Подолати консерватизм МВФ та інституцій Євросоюзу зараз буде набагато легше. Аргумент – порятунок економіки під час війни. Українці вже довели свою стійкість у протистоянні з ворогом, тож будемо завзятими і у відбудові. Головне – створити нормальні умови і щоб податківці не заважали чесному бізнесу.
Наше завдання після Перемоги – не тільки повернути Україну до довоєнного стану, а побудувати ще кращу та більш модерну державу. Україна понад усе!