Kyiv International Economic Forum зокрема пройшов під час небезпеки ракетних обстрілів у країні, проти якої розгорнули повномасштабну війну.
Зміни в світі після перемоги України Уроки війни для українського бізнесу Боротьба за людський капітал Як Україна змінює цифровий світ Трансформація компаній під час війни Розвиток економіки в громадах Фінансування програми відновлення України Індустріальний РеСтарт України Місце України в міжнародному бізнесі Економіка, яка перемагає. Інсайти КМЕФ 2022
Спеціальна колонка Ігоря Ліскі для Економічної Правди
Ми чуємо фразу “я вірю в ЗСУ” дуже часто, повторюємо її як мантру.
Та чи цієї віри насправді достатньо? Найбільша мрія кожного українця — перемога. І знаючи наскільки вона глибока та багатогранна, розуміючи, наскільки вона важка та болюча, ми іноді боїмося питати себе, коли.
Та попри страх й біль ми мусимо наближати цей час. І головне питання до себе тут — а чи достатньо я зробив для перемоги?
Протягом виснажливих місяців наша психіка пережила багато стресу. Тривога відбилася не тільки на тому як ми говоримо, вона проникла у м’язи, у сон, у кожну найменшу думку.
Ще 8 років тому мене від втрати власного я та землі під ногами врятувало прийняття. Нічого спільного з опусканням рук та зневірою це не має.
Потрібно прийняти реальність, війну, всі її жахи минулі теперішні та майбутні випробування. Як би не дивно це звучало, але саме це дозволить позбутися невизначеності. Навіть, якщо завтра буде перемога на фронті, настане новий етап не менш важливої боротьби.
Весь біль та лють до ворога треба конвертувати у діяльність. Доведеться працювати, зосереджуватися й діяти. А оскільки кожен з нас — центр прийняття стратегічних рішень, мусимо встояти.
Ще одна дивна річ, яка супроводжує нас від лютого, це феномен відкладеного життя. І робимо ми це свідомо та не тільки з особистим, а й зі спільним для всієї країни.
Відкладаємо бачення майбутньої перемоги на потім, туди ж економіку, будівництво, логістику. З думкою, що якось розберемось. Та я глибоко переконаний, що так робити не можна.
Адже уявлення про життя після перемоги створює картинку, ціль, до якої й варто рухатися. Це бачення допомагає єдності в суспільстві, розумінню того, за що ми боремося, якою має бути країна. Саме це й допоможе нам перемогти.
Економіка мусить працювати не лише завдяки сплаті податків від підприємців, а й завдяки розбудові нових підприємств та галузей. Звісно, першим в черзі є оборонно-промисловий комплекс країни.
Долучатися до цього процесу спільного збереження незалежності, відвоювання на економічному фронті мають всі. І держава має спростити доступ до виробництва та створення нових підприємств, зразків обладнання, зброї, амуніції. Найважливіше — створити умови для залучення інвестицій у такі проєкти.
Це війна не тільки Володимира Зеленського чи Валерія Залужного, це не тільки від них мусимо вимагати результатів. Від себе — найперше.
Бо розуміючи критичність такого екзистенційного питання, яке ставить росія перед своїм народом: або ми, або вони, — українці мусять перейти до нового рівня згуртованості та консолідації дій. І так, твоя справа та відповідальність не обмежується тим, що вже зроблено.
Що потрібно робити простим українцям зараз, щоб перемога стала реальністю? Мова звісно про цивільних. Бо ми з вами часто не знаємо куди подіти лють та безпорадність, як з нею справлятися.
Моя філософія допомагає мені вже роками. Я її називаю “Шлях воїна”. І головне в ній — це чесна розмова із самим собою.
Корупція вбиває. Саме прийняття цієї істини має стимулювати суспільство до змін. Заангажованість знищує й перспективу майбутнього. Вірю, що державні інститути мають бути максимально відкритими до суспільства і створити умови для власної ефективності.
Економічна модель України лежала у площині сировинної бази. Десятками років ми говорили про необхідність змін. Багато хто мало не власними силами створював продукти й послуги доданої вартості.
Так нам вдалося виводити деякі бренди на міжнародний ринок й показувати справжню українську якість. Таких прикладів небагато, скоріше критично мало. Справа у багатьох факторах, які на це впливали, так їх завжди було і буде багато.
Я особисто давно виступав за індустріалізацію та власне підтримував її розвиток. До великої війни ми будували економічні прогнози й розуміли, що не запустивши нову індустріалізацію, можемо відстати від цивілізованого світу на десятки років.
Зараз же — ми можемо втрати країну навіть здолавши ворога на полі бою. Будувати потрібно багато і робити це швидко, адже це питання існування країни.
Зокрема, важкі копалини це неймовірно цінний ресурс для країни. Проте історично склалося, що 60% залізної та близько 70% титанової руди ми експортуємо. Саме це завантажує промисловість інших країн, які заробляють на ній мільярди доларів у рік.
За допомогою прозорої системи залучення інвестицій та безумовного стимулу і підтримки від держави ми можемо створити високоефективні приватні проєкти із переробки цих копалин.
Це ж стосується літію, титану та багатьох інших, що можуть бути основою для масштабних прибуткових для країни компаній. Наступні кроки у збереженні, розвитку та, не менш важливо, трансформації економіки неможливі без міжнародних інвестицій.
Та важливо пояснити реальні перспективи для потенційних інвесторів і створити прозорий, зрозумілий шлях для них.
Україна має стати феноменом і в економічному плані, адже від країни одвічного потенціалу ми здатні перейти на щабель реального розвитку ефективних інвестиційних проєктів.
Україна після перемоги це про можливості реалізувати бізнес-інтереси, а також втілювати глобальні ідеї імпакту. Так, багато має сформувати саме держава.
Але ж це і є бізнесмени, волонтери, урядовці, військові й всі, хто вважає себе частиною нашого суспільства. Вірю, що нова індустріалізація якраз і лягає в площину бачення країни після перемоги.
Україна як виробничий майданчик Європи замість Китаю — це те, до чого ми мусимо йти і за що боротися. Це наші робочі місця і розвиток економіки. Нові заводи і фабрики, які створюватимуть товари із доданою вартістю це не тільки надходження в бюджет, перш за все, це робочі місця.
З урахуванням великої кількості тіньової зайнятості та переведення людей на скорочену заробітну платню, ми зараз маємо величезну кількість людей без роботи. Саме комплексне забезпечення регіонів всієї країни роботою зменшить міграційні процеси працівників різної кваліфікації. Держава мусить боротися за людей, а тому повинна сприяти розвитку бізнесу.
Рішучі зміни мають стосуватися аграрного сектору країни. Маючи широкі можливості вирощувати сировину, ми повинні створити підприємства, які зможуть її переробляти у продукти із доданою вартістю.
Коефіцієнт зростання вартості таких продуктів може досягти 6-7. Глобально олійна галузь суттєво вирвалась вперед та показала на практиці, що ми здатні зробити прорив та перейти на наступний еволюційний рівень. Ми пройшли цей шлях з медом.
Раніше ледь не весь мед експортували як сировину для європейських фасувальників. Плануючи будівництво найбільшого в країні медового заводу ще у 2014 році, ми закладали саме ідею готового продукту із доданою вартістю.
Зараз мед нашого бренду можна знайти на полицях найбільших світових мереж у понад 26 країнах. Тому змінити підхід можливо, реалізувати такий проєкт можливо.
Машинобудівна галузь також серед лідерів зростальних секторів економіки. Саме тут ми можемо реалізувати масштабне імпортозаміщення. Виготовлення вантажних та пасажирських вагонів, громадського транспорту, вантажних автомобілів, сільськогосподарської техніки: комбайнів, тракторів, тягачів в Україні — це великий пул інвестиційних проєктів.
Одне з найважливіших у зміні економіки країни це прозора, робоча система підтримки інвестицій. Це не те питання, яке варто відкладати на потім, вже немає куди.
Це не можна буде вирішити після війни. Захист інвестицій, активів, зменшення витрат бізнесу, податкові канікули, гарантії від усього комплексу ризиків — об все це ми як країна спотикалися десятками років. Єдине рішення це дати нарешті експертам ринку здолати недолугість корисних дурнів.
Всі просимо допомоги і дійсно ми багато в чому сильно залежимо від наших західних партнерів: в постачанні зброї, у фінансових надходженнях і потенційних інвестиціях. Але маємо подорослішати і стати більш прагматичними.
Мусимо пояснити, за що наші партнери також зазнають збитків, чому їхні платники податків мають витрачати гроші на нас і підтримувати Україну.
Важливо пояснити причинно-наслідковий ланцюг і головне тут прагматичне бізнес-партнерство, а не тільки емпатія. З Україною можна будувати справжнє довготривале партнерство, з нами можна заробляти, вкладаючи інвестиції у виробництво.
Наше завдання — знайти місце України у світовій економіці. Ми маємо змінити ЄС, трансформувати його, зробити стійкішим в енергетиці, в промисловості, надати продуктову безпеку і стати стати ринком збуту, що зростає.
Всі ми знаємо, що міжнародні партнери багато вкладають для нашої боротьби з темрявою. Міжнародна підтримка це складна павутина. І для нас це не тільки гуманітарна допомога, постачання техніки та озброєння. Насамперед це про роль України у світі, про всі аспекти нашого впливу на цю павутину.
Вміння налагоджувати зв’язки й створювати win-win історії важливе для розгалуженої міжнародної підтримки. Та, як на мене, репутація країни — основа, на якій все тримається.
Не знаю, звідки насправді почався відлік того, коли українці змінили все. Як на мене, лютий прийдешні покоління знатимуть через наше рішення жити інакше. І головне — ми дозволили собі бути справжніми.
У нас завжди була гідність, але накрита багатошаровою меншовартістю. Сторіччя гнітючої дружби увійшли в історію тисяч сімей болем, голодом, стражданнями й смертю.
Те, про що раніше можна було пошепки розказувати, зараз лунає на весь світ. Воля — це ж людинотворче явище. Зовсім інший світогляд, зовсім інше уявлення про себе самого. Та у волі не лише свобода і сміливість, а й зусилля.
І зараз важливо триматися сторони світла та вчитися розказувати про себе, озвучувати власну історію. Від цього залежить, чи будемо ми вирішувати власну долю.
Важливо бути не тільки темою для обговорень, а й лідером, який веде дискусію і приймає рішення. Саме тому ми мусимо стати ініціатором нової світобудови. Довівши власною кров’ю, що стара не працює, варто будувати нову.
Я вірю в те, що ми маємо сили це зробити, встановити нові правила гри. Так, мова про безпекові гарантії, про міжнародне співробітництво. Але крім цього, міжнародні відносини будуються на кожному з нас, знову у кожного свій фронт.
Як ми працюємо з партнерами, як продаємо, як купуємо, як залучаємо інвесторів, як представляємо країну на виставках, конкурсах, змаганнях. І нікому не потрібно пояснювати, для чого потрібно стільки зусиль, для чого важливо вміти про себе розказувати й знайомити світ зі справжньою Україною. Історії про наших людей не тільки теперішніх, а й вкрадених — це запорука майбутнього.
Початок відновлення країни вже зараз. Йдучи до усвідомлення себе важким шляхом, виборюючи свою долю — розумієш кожною клітиною, що таке відповідальність. Взявши її на себе — це єдине, що ти не можеш зняти.
Тому не чекаючи кращих часів ми повинні вимагати від себе та від всіх, хто причетний до функціонування держави, рішучості, експертності та дій.
Лісопереробне підприємство у Житомирській області навесні потрапило під масований ракетний обстріл окупантів. Підприємство, яке переробляє близько 35 тисяч кубометрів лісу в рік, було повністю зупинено. Кожен цех на виробництві постраждав, а цех виробництва паливних пелет був знищений майже вщент.
Інвестори підприємства вклали понад 12 мільйонів гривень на відновлення виробництва. Профінансувавши ремонтні роботи власним коштом, власники заводу забезпечили роботою 120 працівників.
«Розуміючи важливість підприємства для нашого регіону та для економіки країни, ми прийняли рішення вкласти власні кошти для відновлення заводу. Наважитися це зробити непросто, адже масштаб руйнування був величезним. Окрім часу на відновлення, потрібні були значні кошти та елементарні логістичні можливості для постачання. Війна це глобальне випробування. Я переконаний, що кожен мусить брати на себе відповідальність і давати гідний приклад», — зазначив Ігор Ліскі, мажоритарний інвестор заводу «Форест Технолоджі».
Через 5 місяців після влучання ракет у завод відновлено сушильний цех, котельню, цех розпилювання деревини та розпочата робота над ремонтом офісних приміщень та пелетного цеху. Серед іншого встановлено новий сушильний барабан, відремонтовані гранулятори, молоткові дробарки, шнек, конвеєри, металеві конструкції та бункери.
Значна частина робіт проходила над відновленням метало-конструкцій, зокрема каркасів цехів та даху. Вся електрична проводка підприємства згоріла на потребувала заміни. Наразі оновлена система кабельно-провідникової продукції та управління електрощитових. Комплексний підхід щодо ремонтних робіт на підприємстві дозволяє прогнозувати повноцінний запуск заводу вже у першій декаді листопада.
Україна є лідером серед постачальників паливних гранул для провідних ринків світу. Саме українські пелети є важливим елементом у біоенергетиці. Зокрема, завод «Форест Тенолоджі» має потужності виготовлення понад 900 тонн пелет на місяць. Продукція підприємства сертифікована згідно з нормами EN+ (A1), що дозволяє її експорт. Саме тому повноцінна робота заводу створює основу для економічної незалежності регіону та країни.
Інформаційна довідка
Форест Технолоджі (Forest Technology) — український виробник і експортер пиломатеріалів, погонних виробів і паливних гранул із сосни. Виробничі процеси Форест Технолоджі сертифіковані компанією Eurocert. Підприємство належить до інвестиційного холдингу EFI Group.
EFI Group, до якого вже належить мережа «Медична Зірка», офіційно завершили угоду з купівлі 100% мережі «Мій Лікар». Обидві мережі будуть знаходитися під управлінням холдингу та розвивати систему первинної медичної допомоги по всій країні.
Фінансові деталі угоди не розголошуються. Всі інвестиції направленні на об’єднання двох мереж та розширення географії присутності кваліфікованої медичної допомоги.
Таким чином, до мережі «Медичної зірки» долучилося ще 19 клінік із загальною кількістю працівників 255 осіб.
«Я вірю, що перемога України багатошарова. Ми мусимо перемогти не тільки на полі бою, а й зберегти економіку країни. Саме тому зараз надважливо вкладати в розвиток проєктів, які змінять систему охорони здоров’я країни на краще. Через війну тисячі людей, тимчасово переміщених осіб втратили можливість отримувати кваліфіковану медичну допомогу від лікарів, з якими вони підписували декларації. Та ми прийняли рішення інвестувати й дати людям, як доступ до медицини, так і роботу. Адже зараз особливий час, щоб брати відповідальність за майбутнє країни на себе,» — поділився Ігор Ліскі, голова наглядової ради EFI Group.
Медичні центри обох мереж спеціалізуються на наданні первинної медичної допомоги. Кожен українець може підписати декларацію із сімейним лікарем, педіатром чи терапевтом і безоплатно та без обмежень отримувати медичну допомогу. «Медична Зірка» надає безплатну допомогу у будь-якому філіалі мережі незалежно від місця укладання декларації. Крім, того консультацію лікаря можна отримати онлайн навіть із-за кордону.
«Попри всі складнощі, ми свідомо вкладаємо у розвиток медицини в країні, адже тисячі наших пацієнтів мають отримувати якісний сервіс, а лікарі з усіх куточків країни — робочі місця. Підтримка Національної служби України сприяє ефективному розвитку медичної галузі країни. Відкритий та своєчасний діалог щодо перерахування кількості декларацій через переміщення пацієнтів зі східних та південних регіонів до західних та північних — це надважливий крок. Ми віримо в українську медицину та плануємо відкрити понад 100 клінік у кожному куточку незалежної України,» — заявила Катерина Вайдич, генеральна директорка мережі «Медична Зірка».
З першого дня війни клініки мережі у регіонах з бойовими діями продовжували свою роботу офлайн та онлайн-консультаціями — протягом першого місяця війни ми допомогли близько 5000 особам. Мережа «Медична Зірка» відкрила два нових відділення у Вінниці та Льові протягом останніх місяців. Надаючи, робочі місця для лікарів-переселенців, а також безоплатну медичну допомогу для ВПО компанія продовжує активний розвиток. Зокрема, співпрацює з фондами допомоги та благодійними організаціями:«ЯМаріуполь», «ВостокSOS», корейськими організаціями «Green Doctors» «On Hospital» та італійськими БО.
Центр допомоги «Я-Маріуполь» та мережа клінік «Медична Зірка» разом допомагають переселенцям
16-го липня центр допомоги «ЯМаріуполь» відкрився у місті Лева. Це вже 10 центр по Україні, який надає допомогу біженцям з Маріуполя та його околиць.
На жаль, маріупольці зараз переміщуються по всій країні, тому у Львові де є найбільша концентрація переселенців відкриття центру допомоги була найочікуванішою. На заході були присутні мери Маріуполя та Львова – Вадим Бойченко та Андрій Садовий. Кожен з них зробив великий внесок для того аби захистити вразливу частину населення.
Співпраця між «ЯМаріуполь» та «Медичною Зіркою» розпочалась ще з відкриття обох центрів у Вінниці, де вже протягом 2 місяців багато переселенців звертаються за різною допомогою в одному місці.
Тож було прийняте рішення про підписання меморандуму між Вадимом Бойченко та Катериною Вайдич (директор «Медичної Зірки) про співрацю аби зробити її більш ефективною та тривалою.
У «Я-Маріуполь» (Львів) надають комплексну допомогу:
• юридичну
• інформаційну
• гуманітарну
• психологічну
• медичну
• у центрі є дитяча кімната де з дітками займаються вихователі-методисти.
Адреса Центра “Я-Мариуполь” – Галицька площа, 15. Графік роботи з 8:00 до 18:00, вихідний – неділя.
Медичну допомогу у центрах надає «Медична Зірка». Будь-хто може отримати безоплатні медичні послуги після заключення декларації з кваліфікованим лікарем:у
• діагностику та лікування найбільш поширених хвороб
• направлення до вузьких спеціалістів
• лабораторні дослідження
• проведення ЕКГ
• довідки, листки непрацездатності,
• сертифікат вакцинації
Відділення «Медичної Зірки» знаходиться на вул. Замарстинівська, 112.
Разом ми працюємо на підтримку маріупольців та перемогу України.
FEEDNOVA («Фіднова») – сучасне підприємство з виробництва високопротеїнових кормових добавок та тваринних жирів для сільськогосподарських і домашніх тварин.
Місія компанії – виробництво якісної продукції та надання послуг міжнародного рівня.
ЗАПРОШУЄМО у свою команду та пропонуємо роботу за спеціальностями:
• інженер-механік
• машиніст обладнання
• комірник
• водій навантажувача
• різнороб
• мийник обладнання
• оператор очисних споруд
МИ ПРОПОНУЄМО:
• офіційне працевлаштування
• стабільну гідну заробітну плату
• позмінний графік роботи
• молодий та дружний колектив
• забезпечення засобами індивідуального захисту, спецодягом
• професійний розвиток та кар’єрне зростання
Ми знаходимось за адресою: м. Буськ, вул. Січових Стрільців, 1
Контакти для довідок: +380 67 942 61 64
Електронна адреса [email protected]
Обирайте лідера та приєднуйтесь до команди, яка змінює майбутнє України!
Україна та Швейцарія об’єднали зусилля для початку відновлення економіки України. Конференція у м. Лугано відіграє ключову роль у міжнародному політичному процесі.
Конференція URC2022 покликана розпочати обговорення таких тем:
Учасниками стануть провідні українські бізнесмени та експерти з усього світу. Ігор Ліскі, засновник та голова наглядової ради EFI Group також є спікером конференції. Під час події будуть презентовані провідні проекти холдингу та основні стратегії розвитку бізнесів в Україні.
CEO Club Ukraine став партнером та організатором хабу для обговорення трендів в економіці та ролі українського бізнесу в подальших планах відновлення країни.
Ділимося цікавим випуском онлайн-розмов Promprylad Talks разом із Igor Liski та Світланою Немеш.
Promprylad.Renovation розпочав серію онлайн-розмов із інвесторами проекту та провідними бізнесменами країни.
Розмова буде про економіку, бізнес та способи їх зберегти під час війни.
Що таке new normal сьогодення та як витримати чергову турбулентність?
Реєстрація за посиланням https://forms.gle/MSh8RrE54mGzKd5w6
10 травня 2022 року у Львові відкрилося перше у місті відділення мережі клінік «Медична Зірка». Головна ціль відкриття першого представництва у Львові — надання безоплатної медичної допомоги тимчасово переміщеним особам і жителям міста, а також забезпечення роботою лікарів-переселенців. Приватна мережа клінік «Медична Зірка» включає відділення у Києві, Чернігові, Рожищі, Ратному та Харкові.
«Сьогодні надважливо продовжувати створювати нові медичні заклади, адже українці потребують якісної допомоги. Це значно більше, ніж бізнес, це про новий рівень відповідальності. Наші лікарі всі місяці війни працювали під обстрілами в Харкові та Чернігові. Ми рятували життя та не менш важливо зараз створювати умови, щоб підтримувати та покращувати його якість. Наша робота у тому, щоб надати пацієнту комплексний медичний сервіс на довгі роки. Ми підтримуємо тих, хто зараз вимушено покинув свої домівки, безоплатно надаючи допомогу. Ми щиро вітаємо у проєкт лікарів з різних куточків України та створюємо робочі місця, » — розповіла Катерина Вайдич, головний директор мережі клінік «Медична Зірка».
У Львівській «Медичній Зірці» працюють 7 лікарів, які зможуть надавати безоплатну допомогу понад 16000 людей. Можна отримати консультації сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів та лікарів УЗД. З нашими лікарями можна швидко підписати декларацію та продовжувати отримувати якісні медичні послуги. Наприклад, безоплатні консультації, аналізи, електрокардіографія тощо.
«Працювати за фахом, бути корисною людям у цей час великої турбулентності надзвичайно цінно для мене. Львів дав мені, моїй родині та колегам прихисток. Дуже рада, що нове відділення «Медичної Зірки» відкрилося саме у цьому місті. Я вірю у нашу команду, її професіоналізм та небайдужість. Переконана, що ми докладемо максимальних зусиль, знань, досвіду і любові у піклуванні про здоров’я кожного пацієнта. Українців врятувала небайдужість один до одного. Рада бути частиною команди, для якої це є головною цінністю, » — поділилася Ірина Кочетова, терапевт львівської клініки «Медична Зірка».
Важливо, що всі лікарі нашої мережі надають також безоплатні консультації телефоном. Національна служба здоров’я України виділяє кошти на забезпечення сімейною медициною кожного українця. Пацієнти можуть звертатись до свого лікаря за потреби: огляд, направлення, лікування. І все це без прив’язки до місця реєстрації, без черг та безоплатно.
Ігор Ліскі у спеціальній колонці для Української правди про багатошаровість перемоги України.
Про осмислення майбутньої перемоги у війні з росією. Зокрема, про етапи відбудовування країни та створення нового суспільного договору.
Війна України з росією триває сторіччями. Тим лютневим ранком почався новий етап цивілізаційного зламу. Боротьба світла і темряви, війна за людяність, безпеку, гідність та свободу. Зважаючи на величезну кількість площин та шарів, у яких відбувається ця війна, переможець впливатиме на базову перебудову всього світу. Історія світу зміниться, наша країна зміниться та лише від кожного з нас залежить якість цих змін.
Ми усвідомлюємо значущість війни з росією для розвитку цивілізації, проте не повною мірою. Лише десятиліття чи навіть століття потому можна глибоко оцінити вплив на історію, наприклад, наполеонівських чи обох світових війн. Контекст нашої боротьби також показує початок нового щабля руху історії. Бо це насправді конфлікт цивілізацій, імперіалістичної потвори із демократією, болота обману і правди. Спадає на думку протистояння спартанців і персів, сторічної війни, боротьба із фашизмом. Та прикладів кровопролитних битв багато, важко лиш знайти повноцінний історичний аналог. Адже ця війна особлива ще й тому, що мова не про кордони чи класичне загарбання. Тут концентроване зло намагається здолати світло. І кожен робить власний цивілізаційний вибір.
Спільна небайдужість та сміливість врятувала Україну в перші години та дні. Вона створила основу тектонічних зрушень, які рятують життя. Зараз попри моральне та фізичне виснаження наш бджолиний рій продовжує свій визвольний рух до перемоги. Існує декілька прогнозів закінчення війни. Звісно, все залежить від результатів другого етапу — битви на Донбасі. Мені як луганчанину особливо боляче знову чути ці рідні назви міст й сіл, де ведеться боротьба за кордон між цивілізацією і темрявою. Хочеться посунути ці кордони до межі, на якій вони були у 2014 році.
Чи достатньо перемогти на полі бою, у поєдинку за цінності та світогляди?
В моєму розумінні перемога буде такою ж багаторівневою, як і сили в неї вкладені. У ній важливо осягнути перехід до іншого етапу боротьби за власне майбутнє. Бо звісно, перемога — це головна ціль, але далі не менш складний шлях. Цього дня починається складний шлях побудови країни.
Дуже хочу, щоб довгоочікуваний день остаточно знищив синдром меншовартості українців. Переконаний, що цей перший день буде моментом глибокої радості та скорботи, адже інших перемог не буває. Трагедії такого масштабу роблять у серці Маріуполь.
Коли я малим питав у діда про його звитяги і боєві подвиги під час фашистської навали, він робився похмурим й дивився на мене зовсім нерідними очима. Мовчав переважно й говорив лише: «Ніколи знову, онучку». Згадую, що День Перемоги для нього ніколи не був святковим, скоріше поминальним. Він випивав гранчак й втирав сльози, згадуючи ті роки. Ніколи не чув від діда цей символ рашистський невігласів «можемо повторити». Для людини, яка пройшла війну, ці слова були великою підлістю. Ще тоді мій дід розумів, яким страшним звіром є війна, й оминав згадки про неї, аби не переживати той страх знову і знову. Перемога, яку вже росія показувала з нав’язуванням сили, бажанням повторити цю м’ясорубку, була гидкою самим ветеранам. Принаймні тим, хто лишався при здоровому глузді.
Мабуть, сьогодні як ніхто розуміємо причини того мовчання наших дідусів й бабусь. Ми відчули цей здавлений біль. Бо постаріли на життя тим одним днем. Збагнули себе й цілі покоління власного народу. За ці місяці зробилися ясними не тільки одвічні моделі поведінки ворога та сутність зла у кожному його слові. Переживаючи подібне ще у 2014 році, багато з нас розуміли з чим маємо справу. Але тоді те цинічне зло хоч намагалося прикриватися інструментами гібридної війни. Сьогодні ці монстри зовсім не ховаються, творячи геноцид кожної хвилини.
Немає часу на очікування — потрібна робота вглиб
Боротьба за перемогу включає найперше завдання — вижити. Та після оплакування мертвих і ненароджених ми мусимо жити. Як би цинічно це не звучало, та війна не закінчиться тільки перемогою. Вона триватиме кожного наступного дня, коли будемо шукати між собою злагоди та взаєморозуміння.
Спрямувати злість на одного ворога й припинити внутрішні суперечки — лишається важливим завдання для кожного українця. Заплативши ціну людськими здоров’ям, сльозами і життям, важливо не програти розбудову по-справжньому успішної України.
Перемагати потрібно вглиб, проходячи кожен рівень: від поля бою, міжнародної арени до економіки і всіх добре знайомих українських проблем. Для мене фундаментальною перемогою буде перехід до нового суспільного договору. Якщо ми зараз як народ зрозуміли власну силу витримку й значущість, то маємо тримати ці здобуті кров’ю знання у собі назавжди. Дозволити собі бути байдужим значить знецінити головним чином себе самих. До прикладу, одвічне питання з олігархами, боротьба з якими стала нашим традиційним видом спорту. Та, на жаль, з того ми отримали занадто мало медалей. Як на мене, післявоєнна Україна мусить будуватися на відповідальності нового рівня.
Що робити з олігархами та їхніми традиціями?
Олігархічний консенсус має викорінитися зміною парадигми. Раніше ці «бізнесмени» отримали свої статки, маючи необмежений доступ до ресурсів, управління й безумовного впливу на суспільство у найгіршому прояві, то саме зараз ми маємо їх відлучити від доступу до державних ресурсів і монополії. Ми маємо знайти місце для олігархів у нашому суспільстві, як би дивно це не звучало. Вони не зникнуть, але старі правила гри мусять зникнути. Я бачу модель, в якій суспільство вимагає від них відповідальності перед собою і державою. Побудова унікальних за масштабом і технологічністю університетів, лікарень, шкіл, бібліотек, музеїв — ось шлях до віддавання боргів.
Вони мусять віддати суспільству те, що вони забрали, користуючись абсолютною владою. Дуже сподіваюсь, що війна змінить спосіб мислення навіть олігархів. Створити навчальний заклад подібний Оксфордському університету чи Массачусетському технологічному інституту в Україні — було б гарним кроком на зустрі новим відносинам в країні. Це мусить бути фінансування соціально значущих об’єктів для створення цілих екосистем, що даватимуть не тільки робочі місця й надходження до бюджету, а й зроблять осяжний вплив на освіту, науку, охорону здоров’я і культуру.
Боротьба за ефективність — головний етап перемоги
Я вірю, що вся наша невтомна робота для перемоги й розвитку держави мусить будуватися на цих сакральних словах «ніколи знову». Щоб війна не повторилася, щоб ми усвідомлювали й власні помилки — мусимо робити висновки вже зараз.
За цей час багато чого проявилося: люди і державні інститути, чого кожен вартий, що потрібно змінити. Так само показали себе деякі депутати усіх рівнів, службовці правоохоронних органів, які або переховувалися на заході, або тікали з країни. Розуміння як має бути організована держава дісталося нам дорогою ціною. Бо неефективність, корупція, кумівство — це не народні традиції, це життя українців. Недієздатна система охорони здоров’я — тисячі життів, відсутність палива — тисячі життів, слабе управління на місцях — тисячі життів, погане забезпечення армії — тисячі життів. Всі ці конкретні злочини забирають сотні тисяч життів.
Коли я чую, що потім розберемося і давайте після перемоги, мене розбирає злість. Так внутрішній спокій потрібно зберігати, як і єдність між своїми. Але важливо не гаяти час, а доводити процеси до кінця. Бо ми це «давайте потім» чули й після Помаранчевої революції, й після Майдану, й після початку війни в 2014, й після стількох так названих реформ. За кумівство та корумпованість, за кожну недолугу людину не на своєму місці українці змушені проходити через пекло. Бо вільна країна — це ще й свобода бізнесу, логічна податкова система, адекватна робота митниці й відсутність знущальних експериментів над підприємцями.
Час боротися за ефективність держави. Вже зараз! Ми повинні вимагати іншого рівня організації країни на всіх можливих рівнях. Країна мусить створити власний особливий шлях перемоги, щоб ніколи знову. Бути житницею Європи та світу давно недостатньо, як і постійно втрачати можливості глобального економічного розвитку. Виборюючи перемогу на полі бою, українське суспільство не дозволить, ані владі, ані бізнесу працювати за старими схемами. Глибина нашої перемоги базується на абсолютно новому рівні відповідальності. Мова не про ідеальний народ в утопічній країні, а про здоровий глузд. Засилля корупції, олігархів, слабка система державного управління, байдужість — все це вбиває.
Переконаний, що має бути результативний механізм роботи всього в країні, потрібні соціальні ліфти, завдяки чому кращі, більш професійні люди матимуть можливість приймати рішення. Час нових лідерів. Зробити висновки для влади — значить працювати не за принципом свій-чужий чи політичної необхідності, а розуму. Війна не має списувати недоліки, вона має змушувати думати й робити висновки прямо зараз.